В степу хурделя розцвіла.
Воли несуть свої тіла,
а заразом і віз обридлий
крізь ніч. Чи є душа у бидла?
Якщо й нема - колись була.
Та стерлася - під батогами,
під тягарем чужих доріг.
Вінчає зірка кожен ріг.
Погонич ворушить ногами,
немов намацує поріг,
що так кортить переступити.
Малює хрест скажений сніг
і вчить, як треба було жити -
не тут, а там, де сивиною
взялися гони в давнині.
Погонич відчува спиною,
що крил немає на спині,
і знятись в темряву несила -
остання думка підступа.
А у волів зростають крила,
все ближче зоряна крупа.
І вже вони пливуть високо,
і Віз покинутий закляк
у небі, де червоним оком
Погонич дивиться на шлях.
1998 р.
Анатолій Секретарьов (1947-2023)
4 липня вийшла нова пісня "Погонич" на слова Анатолія Секретарьова, в підтримку волонтерської діяльності його доньки, Олександри Гулли.
Анатолій Секретарьов - подільський автор пісень родом з Черкас. Математик, історик, краєзнавець, поет, філософ.
Творче підпілля "Харцизи" закликає усіх небайдужих приєднатися до спільноти волонтерської ініціативи Medicine For Ukraine (MeForU), що забезпечує військо засобами тактичної медицини, лідером та співзасновницею якої є Олександра.
Кошти, зібрані з прослуховування нашої нової пісні "Погонич", посилять підтримку війська рятівними засобами. Давайте разом допоможемо тим, хто допомагає нашим захисникам і захисницям на передовій! Приєднуйтесь, слухайте "Погонич", долучайтеся до спільноти Medicine For Ukraine (MeForU) у її надважливій місії.
Підтримати за посиланням:
https://www.hopp.bio/medicine4ukraine