1.Спочивати вже пора, пізня ж бо година,
А у матері журба, з болем примирилась...
Підросли і по світах розійшлися діти,
І нема від них листа і нема привіту.
2.Мати довго край воріт діток виглядала,
"Боже, збережи в житті", - Господа благала.
Зашуміли ясени сумно біля брами,
Як приїхали сини восени до мами.
3.Довго стукали вони: "Відчиняйте, мамо!",
Та ніхто не відповів з батьківського дому.
Заглядали у вікно та сини й не знали,
Що їх маму вже давно люди поховали.
4.Довго плакали вони там, біля могили,
"Запізніле каяття...", - люди говорили.
Слово Боже учить нас: слухай батька й матір,
Довгі роки проживеш, щастя будеш мати.
5.Отож, дітки дорогі, слухайтеся маму,
Материнські молитви Бог не забуває.
Він зішле із неба вам миру та любові,
І серця ваші будуть радісні й щасливі.
Слова: Микола Мельник
Музика: Народна