У 1940-х та на початку 1950-х років на західноукраїнських теренах тисячі українок долучилися до боротьби націоналістичного підпілля ОУН та УПА. Жінки і дівчата масово виконували ролі зв’язкових і кур’єрок, санітарок, секретарок, дбали про харчування та гігієну підпільників, займалися розвідкою і пропагандою, та виконували безліч інших функцій. Однак їхні досвіди та внески все ще залишаються на маргінесах історичного знання, жіночу участь у підпіллі найчастіше описують як тривіальну, допоміжну і другорядну. Такому знеціненню сприяє й порівняно мала частка жінок серед повстанців та їх відсутність у складі політичного проводу ОУН (за винятком Дарії Ребет) і воєнного командування УПА.
На основі особистих спогадів колишніх підпільниць будуть розглянуті питання:
• що на практиці означало бути жінкою у підпіллі?
• Яким чином декларовані в ідеології та пропаганді ОУН імперативи щодо ролі жінок в націєтворенні співвідносилися з реальними досвідами участи у боротьбі за незалежність?
• До якої міри традиційні уявлення про нормативну жіночність використовувалися, розширювались та порушувались у середовищі повстанців?
• З якими ризиками та дилемами доводилося стикатися жінкам у підпіллі?
Лекторка – Оксана Кісь - історикиня та антропологиня, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. З 2010 р. – очільниця Української асоціації дослідників жіночої історії та співзасновниця Української асоціації усної історії.
Оксана Кісь - авторка книг «Жінка в традиційній українській культурі другої половини ХІХ - початку ХХ ст» (Львів, 2008; 2-е видання - 2012) та «Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти» (Львів, 2017). Наукова редакторка низки збірників, в тому числі «Українські жінки в горнилі модернізації» (Харків: КСД, 2017), який здобув нагороду Форуму Видавців у Львові 2017 у номінації «Історія».