Річка тиха. Човники зоряні.
Держить ямищу осока.
Чи не знали з тобою горя ми,
що від нас щастя тіка?
Сова крилами вдарить тишу.
Шелест встелить стежку твою.
Хтось донос луциперу пише,
що ми топчемо ряст в раю.
Світ нам заздрить. То що робити?
Як його утекти? Куди
заховатися? Божі діти
ми. Покинуті? Ти іди.
А я ще почекаю. Вийшов
хтось чорнити наш берег. Жду.
Сова крилами б’є у тишу.
Шелест. Шелест. Тікай в біду.
Там врятуємося. Там точно
не піймають нас в темноті.
Хто ж зі світлого в темне скочить?
Та і ми ж бо вже там не ті.
Хтось донос луциперу пише,
що ми топчемо ряст в раю.
Не ховайся мене – я лише
боронитиму ніч твою.
Андрій Дзюба