00:00 — Вступ.
00:51 — Чому обрав морську піхоту.
01:27 — Початок повномасштабного вторгнення Росії.
03:57 — «На день їли стаканчик рису на двох».
05:58 — «ДНРівці» були у спорядженні часів СРСР. За ними йшли елітні підрозділи».
06:46 — «Багато цивільних «співчували» російській армії».
07:14 — «Думав, що мене бетонна плита перерубала на дві частини».
08:25 — Перші спроби прориву з Маріуполя.
09:38 — «Знайшли пачку крекера, де було вісім штучок. Нас якраз восьмеро було. Ми їли й плакали».
10:21 — «Про полон взагалі ніхто не думав». Остання спроба прориву з оточення.
12:06 — «Залишалися два варіанти: або застрелитися, або вийти».
13:24 — «Почався мій тур Росією. 18 етапів і 12 в’язниць».
14:50 — Зламані ребра та ніс у Костромі.
16:52 — «З часом звикаєш до побоїв двічі на день».
17:42 — Тортури: катування струмом, підвішування за ноги, пакети з хлоркою на голову.
19:10 — Вмикали радянські пісні 1930-х років: «Вони так старалися прищепити любов до тієї с*аної Росії».
19:45 — «Одного разу зловив себе на думці, що це, напевно, мій останній день».
21:36 — «Ця гнида в Таганрозі чистою українською каже: «Ти в мене будеш на особливому статусі».
22:53 — «Хтось дав зайвий шматок хліба — це було наче Різдво».
24:02 — «Хлопець із сусідньої камери не витримав присідань, зупинилося серце».
25:48 — Розпорядок дня у військовополонених.
27:21 — Питали, де в Україні склади картоплі.
28:31 — «Вони думають, що Росія — це пік розвитку всього світу».
29:09 — «Коли я казав, що в мене вдома є плазмовий телевізор, вони думали, що це — щось надприродне».
29:42 — Терпів побої та вимагав адвоката.
32:02 — «Я хапався за ненависть, як за якусь надію».
33:09 — «Гриців, «не фортануло», переодягайся». Як завернули з обміну.
35:52 — «Інтереси нації більші, ніж мої особисті. Інакше навіщо це все?»
36:26 — «Готувався, що, можливо, їду у Сибір. Поїхав на обмін».
38:17 — Побачили український прапор і почали бігти.
40:20 — «Для кожної людини потрібно індивідуально розробляти реабілітацію».
41:09 — «Один "ФСБшник" казав, що про мене, мабуть, і Путін знає».
42:00 — «Вона просто засміялася і вийшла». Як на скарги полонених реагував «Червоний Хрест».
43:58 — Після полону познайомився із майбутньою дружиною.
Військовий 1 окремого батальйону морської піхоти 36 бригади імені контрадмірала Михайла Білинського Сергій Гриців на позивний Курт з Івано-Франківщини пробув у російському полоні два з половиною роки — 18 етапів і 12 в'язниць. Боєць пережив численні катування: струм до геніталій, підвішування за ноги, пакет з хлоркою на голові, зламані ребра й ніс, вирвані нігті та постійні допити.
"Курта" звинувачували у "тероризмі й схильності до екстремізму" та засудили до 27 років ув'язнення за сфабрикованою справою про начебто вбивство цивільних жителів Маріуполя. У вересні 2024 року Сергій Гриців повернувся з полону — у п'ятницю 13.
Про оборону і прорив з Маріуполя, "пачку крекера на вісьмох", тортури й суд, "гниду, яка говорила українською у Таганрозі", ненависть, яка мотивувала, і одруження після полону морський піхотинець розповів у інтерв'ю Суспільному.
Instagram: https://www.instagram.com/suspilne.ivano_frankivsk/
Telegram: https://t.me/suspilneivano_frankivsk
Долучайтеся до спільноти у Viber: https://bit.ly/3aiJQzV
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ": https://bit.ly/3ddHyB8