Сьогодні, перепрошую, без розлогої передмови – не встигаю. Цей сюжет не зовсім звичний. Зазвичай я добре знаю, про що пишу або говорю й ще на початку знаю, якими висновками завершу запис. А цього разу ні висновків, ні впевнених пояснень не буде. Є рефлексії на події. Спостерігаю за процесом, як нам активно твердять, остаточного зриву переговорів. Ні, не про копалини. Там Трамп своє видавить. Не треба було без мила кудись лізти. Я про оті перспективи, запропонованих Трампом припинення вогню до Великодня й оголошення перемир’я до 9 травня. А вслід за ними й проведення виборів ще влітку.
За ці пару днів побачив сотні коментарів, що «все зірвано, пуйло вимагає неможливого, кляті янкі нас зрадили, мужній Бубочка нічого не підпише, воюєм до перемоги й кордонів 1991 року» й усяке інше. А я ж трошки вивчав політтехнології, щось розумію в психології та й фігуранти надто вже знайомі й чесністю ніколи не відрізнялися… Отже, в мене стійке відчуття, що там усі брешуть. Кожен зі своєю власною метою, але попри те, все вже погоджено. Ні, доказів та підтверджень не маю. І може сприймаю очікуване за дійсне. Тому й не допускаю не те щоб категоричних, але й хоч трішки переконаних оцінок. Це сюжет огляду розрізнених подій і рефлексій стосовно них. А як буде насправді? Незабаром побачимо. Поки тільки припущення та ймовірні сценарії.
А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.