Сьогодні вирішив зачепити ту тему, яка всіх особливо турбує і на будь-які деталі якої українці реагують болісно й дратівливо. Можливо, тому що не у всьому щирі самі із собою. Йдеться про перспективи перемир’я (не миру або завершення війни, але доволі тривалого припинення вогню з подальшими перспективами). От зараз активно обговорюють дві коротесенькі заяви: депутата й полковника Романа Костенка та американської конгресвумен Вікторії Спартц. Костенко дуже лаконічно сказав те, чого від нього явно не очікували – перспективи близького перемир’я в травні. Він представляв завжди більш консервативні й обережні оцінки й не пробуджував сподівань на зупинку війни ще цього року. І раптово така заява із посиланням на мотиви Трампа, яким трудно протиставлятися. Зрештою, нічого ж нового не сказано. Чи ми з вами не обговорювали саме ці часові рамки вже раніше?
Але, якщо слова Романа Костенка сприйняли з надією й доброзичливістю, то проти авторки іншої навіть не заяви, а коментаря, пішов черговий шквал звинувачень ледь не в роботі на москву, зраді, змушуванні до здачі територій. Особливо розчулила відповідь від анемічного й провокаторського під’єрмачного МЗС. А що, властиво, сказала пані Спартц, чого б ми всі не знали вже багато часу й на що б або ми самі, або наша горе-влада не давали згоди? Спартц укотре наполягає, що українцям треба попрощатися із Зеленським, який привів країну до руїни й кожним днем продовження війни користає для зміцнення авторитаризму й побудови диктатури. Це на додачу до пограбування країни й дикої корупції. Чи ми з вами не згодні з цим?
А що збурило всіх, це твердження, що українцям доведеться змиритися з втраченими територіями. Так, образливо, звісно. А те, що вона згадує, що ще в 2022 році було втрачено умови для перемоги, що зараз не ми, а ворог наступає. І що тане підтримка України в США. Це, властиво, третя складова її коментаря. Не називаючи імен, дає зрозуміти, що в Трампа, від якого зараз аж надто багато залежить, нема ні важелів добитися відновлення територіальної цілісності України, ні тепер уже й бажання ці важелі вишукувати. А тепер скажіть мені: що тут для будь-кого нове й несподіване? Чи розуміння, що Зе не дасть Україні перемогти й лише прискорює поразку – це щось нове? Чи про план прокласти лінію розмежування там, де зупиниться фронт, не було остаточно погоджено ще, щонайменше, рік тому? А може в цьому коментарі чи в позиції інших трампістів є згадка про необхідність здати неокуповані території? Та ні, їх здає якраз влада Зеленського та своїми перебреханими фразами ще й усякі укрправди. Так само не йдеться про визнання окупованих земель рашистськими. Цю забаганку пуйла у Вашингтоні вже давно відкинули. То в чому скандал?
Може все так само, як і в липні 2022 року, коли Вікторію Спартц було незаслужено облито брудом і показово втілено принцип «як втрачати друзів і примножувати ворогів»? Бо комусь не в Україні і не в США це дуже потрібно?...
А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.