#вівторок #другий #день #великого #посту #великий #покаянний #канон #андрія #критського #УПЦ #2025
Декілька слів слід сказати і про самого автора Великого канону
#Преподобний #Андрій, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску близько 660 року в сім’ї благочестивих християн Георгія та Григорії. Про раннє дитинство святого відомо, що до семи років його вважали німим, оскільки до цього часу він не вимовив жодного слова. Коли ж, після досягнення семирічного віку, він причастився в церкві Тіла та Крові Христових, німота його минула й він почав говорити.
На чотирнадцятому році життя святого Андрія батьки привели до Єрусалима для служіння Богові в монастирі братства Гробу Господнього. Після чернечого постригу він був призначений нотарієм, тобто секретарем, Єрусалимської патріархії. Після 681 року, коли в Константинополі проходили засідання Шостого Вселенського Собору, святого Андрія, який тоді був у архідияконському сані, було відряджено до візантійської столиці від імені його патріарха, щоб передати імператору документи, що підтверджували повну згоду з рішеннями Собору всієї повноти Єрусалимської Православної Церкви, яка перебувала тоді під мусульманським ярмом.
Після закінчення Собору Андрій прославився своєю книжною премудрістю й глибоким знанням догматів Церкви та був залишений у Константинополі, отримавши назавжди прізвисько “Єрусалиміта”, тобто “Єрусалимлянина”. У столиці Імперії він отримав послух керувати Будинком для сиріт при Великій церкві Святої Софії із зарахуванням до кліру головного храму Візантії.
Двадцять років служив він у сані диякона й трудився в Будинку для сиріт, виявляючи належну дбайливість і турботу. Саме тут, у Константинополі, він почав складати свої чудові піснеспіви, якими дуже збагатив літургійну спадщину Святої Церкви.
Після тривалого дияконського служіння святий Андрій був рукоположений у єпископський сан і призначений на найвіддаленішу кафедру імперії – острів Крит, де за свої сумлінні труди був удостоєний титулу архієпископа. Для своєї пастви він був люблячим батьком, невтомно проповідував і молитвами своїми відганяв усі напасті та знегоди, будучи непохитним викривачем єретиків. Не залишав святий Андрій і праць зі створення церковних піснеспівів.
Святитель Андрій Критський першим почав писати богослужбові канони
Він написав канони на всі двунадесяті свята, окрім Введення у храм Пресвятої Богородиці, оскільки за його життя це свято окремо ще не відзначалося. Великопісне богослужіння, крім Великого канону, прикрашене й іншими творіннями святого піснетворця.
Декілька разів святитель, залишивши Крит, відвідував Константинополь, де зустрічався з патріархом та імператором, а також із близькими йому людьми. Там виступав він і на захист святих ікон, коли у Візантії розпочалося іконоборство. Під час свого останнього відвідання столиці святий Андрій, відчувши наближення кончини, попрощався зі своїми друзями. Дорогою до Криту він сильно захворів. Тяжка недуга змусила його зупинитися на острові Мітиліна в містечку Ерессо, де святий і помер 4 липня (за ст. ст.) близько 740 року. Цього дня і донині Свята Церква відзначає його пам’ять.
Преподобний отче Андріє, моли Бога за нас!
@dorogadoBoga